видумувати
ВИДУМУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИДУМАТИ, аю, аєш, док. 1. перех. Вигадувати, придумувати щось, когось. І хлопець видумував шкодливі іграшки: то на баранах їздив, то телят лякав (Мирний, II, 1954, 113); // розм. Винаходити. Хто видумав кулі і карабіни і силу облічив розгону олова, сей не провадить війни (Стеф., III, 1954, 87); Опісля видумали люди піщаний годинник (Коцюб., III, 1956, 7).
@ Пороху не видумає - не дуже здібний. Він якось виріс неначе і вилюднів за сей рік, хоч все-таки, певне, нового пороху не видумає... (Л. Укр., V, 1956, 245).
2. неперех. Говорити, описувати те, чого немає і не було. Чи правду Гапка казала, чи видумувала, - ніхто не скаже (Мирний, II, 1954, 103); [Ковшик:] Знаю. Краще нехай виведе [письменник] нас такими, які ми є, а то, як почне видумувати, гірше буде (Корн., II, 1955, 235).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | видумую | видумуємо |
2 особа | видумуєш | видумуєте |
3 особа | видумує | видумують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | видумуватиму | видумуватимемо |
2 особа | видумуватимеш | видумуватимете |
3 особа | видумуватиме | видумуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | видумував | видумували |
Жіночий рід | видумувала | |
Середній рід | видумувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | видумуймо | |
2 особа | видумуй | видумуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | видумуючи | |
Минулий час | видумувавши |