видющий
ВИДЮЩИЙ, а, е. 1. Те саме, що видючий. Він був зовсім видющий і тільки удавав з себе сліпого (Н.-Лев., IV, 1956, 292); // у знач. ім. видющий, щого, ч. Я йшла за ними, як сліпий за видющим (Коб., І, 1956, 483); І письменні й видющі хотіли повчитися у Вересая (Тич., III, 1957, 156); // Який дуже добре бачить. Вона [прабаба].. очі мала такі видющі й гострі, що сховатись од неї не могло ніщо в світі (Довж., Зач. Десна, 1957, 466); Очі в нього гострі, видющі, слух, як у птиці (Цюпа, Назустріч.., 1958, 244).
2. Проникливий, прозорливий. Ох, я прагну Сеї чистої водиці, Що видющим, мудрим робить (Л. Укр., IV, 1954, 139); Тарасові видющі очі, - Не вбила, не згасила їх Тьма миколаївської ночі (Бажан, Роки, 1957, 241).
@ Видюща смерть, рідко - те саме, що Видима смерть (див. видимий). [Катря:] Не гнівайся, мій лебедику, страшна видюща смерть, ох яка страшна! (Кроп., II, 1958, 393).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | видющий | видюща | видюще | видющі |
Родовий | видющого | видющої | видющого | видющих |
Давальний | видющому | видющій | видющому | видющим |
Знахідний | видющий, видющого | видющу | видюще | видющі, видющих |
Орудний | видющим | видющою | видющим | видющими |
Місцевий | на/у видющому, видющім | на/у видющій | на/у видющому, видющім | на/у видющих |