визволений
ВИЗВОЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до визволити. Жив в Римі десь.. Памфилій, визволений раб, грек родом (Фр., XIII, 1954, 214); Депо працюватиме на новому місці до того дня, коли можна буде повернутися на визволену від окупантів Батьківщину (Донч., III, 1956, 442); // у знач. ім. визволений, ного, ч. Той, кого визволили, звільнили від чого-небудь. [Кассандра:] Чи ти бачив, як оборонця визволені славлять? (Л. Укр., II, 1951, 287); Визволені не можуть забути визволителів, це зрозуміло (Гончар, І, 1954, 311).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | визволений | визволена | визволене | визволені |
Родовий | визволеного | визволеної | визволеного | визволених |
Давальний | визволеному | визволеній | визволеному | визволеним |
Знахідний | визволений, визволеного | визволену | визволене | визволені, визволених |
Орудний | визволеним | визволеною | визволеним | визволеними |
Місцевий | на/у визволеному, визволенім | на/у визволеній | на/у визволеному, визволенім | на/у визволених |