виколювати
ВИКОЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИКОЛОТИ, лю, леш, док., перех. 1. Колючи, пробивати що-небудь чимсь гострим, якимсь вістрям. - Ой лишечко! Виколола проклята зміюка мені око! - заплакала Кайдашиха (Н.-Лев., II, 1956, 363).
@ [Темно,] хоч око виколи - дуже темно, цілковита темрява. [Овлур:] Хоч око виколи! Не видно! Ніч Мов сажа чорна (Фр., IX, 1952, 227).
2. Колючи чим-небудь гострим, наносити знаки, літери, візерунки і т. ін. Вправно орудуючи шприцями, есесівки виколювали кожній жінці татуйований номер - п'ять чисел (Хижняк, Тамара, 1959, 167).
3. тільки док. Заколоти, вбити всіх. Коли б свині роги, то б цілий світ виколола (Номис, 1864, № 3827).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виколюю | виколюємо |
2 особа | виколюєш | виколюєте |
3 особа | виколює | виколюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виколюватиму | виколюватимемо |
2 особа | виколюватимеш | виколюватимете |
3 особа | виколюватиме | виколюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | виколював | виколювали |
Жіночий рід | виколювала | |
Середній рід | виколювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виколюймо | |
2 особа | виколюй | виколюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | виколюючи | |
Минулий час | виколювавши |