викорінювати
ВИКОРІНЮВАТИ, юю, юєш і ВИКОРІНЯТИ, яю, яєш, недок., ВИКОРЕНИТИ, ню, ниш, док., перех. Дощенту винищувати, усувати кого-, що-небудь. - Але ти директор, адміністратор. Ти повинен твердою рукою, коли бачиш неподобство, викорінювати його (Збан., Малин. дзвін, 1958, 209); Як чахне дерево, в якім Черв'як коріння підгризає, Так гордість у душі людській Всі добрі почини викоріняє (Фр., XI, 1952, 323); - Усі вони [пани] одним миром мазані, усіх давно пора викоренити геть дощенту, до душі! (Дн. Чайка, Тв., 1960, 92); Керівник Головної ради вітав комунарів із святом, писав про хиби комунського життя, які треба якнайскорше викоренити (Мик., II, 1957, 533).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | викорінюю | викорінюємо |
2 особа | викорінюєш | викорінюєте |
3 особа | викорінює | викорінюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | викорінюватиму | викорінюватимемо |
2 особа | викорінюватимеш | викорінюватимете |
3 особа | викорінюватиме | викорінюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | викорінював | викорінювали |
Жіночий рід | викорінювала | |
Середній рід | викорінювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | викорінюймо | |
2 особа | викорінюй | викорінюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | викорінюючи | |
Минулий час | викорінювавши |