викочений
ВИКОЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до викотити. По обіді в клуні віяли зерно. На майданчику біля викочених з цеху лафетів та зарядних ящиків.. уже товпився народ (Головко, II, 1957, 61); Лук'ян раптом пополотнів. Затряслись перекривлені губи, а викочене око налилося кров'ю (Іщук, Вербівчани, 1961, 21).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | викочений | викочена | викочене | викочені |
Родовий | викоченого | викоченої | викоченого | викочених |
Давальний | викоченому | викоченій | викоченому | викоченим |
Знахідний | викочений, викоченого | викочену | викочене | викочені, викочених |
Орудний | викоченим | викоченою | викоченим | викоченими |
Місцевий | на/у викоченому, викоченім | на/у викоченій | на/у викоченому, викоченім | на/у викочених |