викочувати
ВИКОЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИКОТИТИ, очу, отиш, док., перех. 1. Котячи, витягати, діставати що-небудь звідкись. З підвалу почали викочувати бочки з вином (Кучер, Чорноморці, 1956, 336); Викотили людям бочонок горілки, меду (Стор., І, 1957, 186).
2. Вивозити звідки-небудь щось на колесах. Вантажник викочує тачку з вантажем (Мик., І, 1957, 43); На весілля товариство Вийде погуляти Та винесе самопали, Викотять гармату (Шевч., II, 1953, 182); Наймит викотив новий візок насеред двора (Н.-Лев., І, 1956, 75); З повітчини викотили віялку (Головко, II, 1957, 77).
3. розм. Широко розкривати, витріщати (очі). - Ми не невільники! - вигукнув турок Садик, викочуючи круті яйця очей на засмаглому обличчі (Тулуб, Людолови, І, 1957, 452); Вона стиснула кулаки, викотила очі, стиснула зуби і, стукаючи кулак об кулак, почала тупотіти ногами (Л. Янов., І, 1959, 324).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | викочую | викочуємо |
2 особа | викочуєш | викочуєте |
3 особа | викочує | викочують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | викочуватиму | викочуватимемо |
2 особа | викочуватимеш | викочуватимете |
3 особа | викочуватиме | викочуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | викочував | викочували |
Жіночий рід | викочувала | |
Середній рід | викочувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | викочуймо | |
2 особа | викочуй | викочуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | викочуючи | |
Минулий час | викочувавши |