викриття
ВИКРИТТЯ, я, с. 1. Дія за знач. викрити. Злочинець не може не побувати на місці злочину після його викриття (Ле, Міжгір'я, 1953, 413); Він [Любчик] боїться викриття і мовчатиме (Хижняк, Невгамовна, 1961, 42).
2. Те, що містить у собі якісь факти, дані, які викривають кого-, що-небудь. У статтях Леніна було дано всебічне викриття капіталізму, який став перешкодою суспільному прогресові (Біогр. Леніна, 1955, 122); Що змусило Кузя виступити з викриттям, а Бабенка - визнати його слова правдою? (Руд., Остання шабля, 1959, 553).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | викриття | викриття |
Родовий | викриття | викриттів |
Давальний | викриттю | викриттям |
Знахідний | викриття | викриття |
Орудний | викриттям | викриттями |
Місцевий | на/у викритті | на/у викриттях |
Кличний | викриття | викриття |