викінчувати
ВИКІНЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИКІНЧИТИ, чу, чиш, док., перех. Обробляючи, відшліфовуючи і т. ін., завершувати, закінчувати що-небудь. Вчора сиділа я до пізньої ночі, викінчувала якесь шитво (Коб., III, 1956, 134); Дві частини ["Повії"] ніяк не діждуться ні доброї години, ні зайвого часу, щоб їх викінчити (Мирний, V, 1955, 410).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | викінчую | викінчуємо |
2 особа | викінчуєш | викінчуєте |
3 особа | викінчує | викінчують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | викінчуватиму | викінчуватимемо |
2 особа | викінчуватимеш | викінчуватимете |
3 особа | викінчуватиме | викінчуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | викінчував | викінчували |
Жіночий рід | викінчувала | |
Середній рід | викінчувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | викінчуймо | |
2 особа | викінчуй | викінчуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | викінчуючи | |
Минулий час | викінчувавши |