вимишляти
ВИМИШЛЯТИ, яю, яєш і ВИМИСЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИМИСЛИТИ, лю, лиш, док., перех. 1. Обдумуючи, знаходити рішення для виконання чого-небудь; надумувати щось. Донечко моя. Вибирай же сама; Вибирай собі, вимишляй собі, Ще ж ти молода (Чуб., V, 1874, 544); І що вже бідний Мирон не намучився, щоб вимислити, а потім сказати щось розумного, - ні, не можна та й годі (Фр., І, 1955, 235); // Придумувати, створювати. Прокопович вважав, що поезія повинна наслідувати або вимислювати людські дії (Іст. укр. літ., І, 1954, 100); Довго, дуже ще довго треба було працювати, щоб вимислити годинник, вигідніший та дешевший (Коцюб., III, 1956, 8).
2. Вигадувати що-небудь нереальне. - І ти тхором мене зовеш! І небилиці вимишляєш (Котл., I, 1952, 277); - Вимислила гайдамаків! Які там у господа гайдамаки (Вовчок, VI, 1956, 337).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вимишляю | вимишляємо |
2 особа | вимишляєш | вимишляєте |
3 особа | вимишляє | вимишляють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вимишлятиму | вимишлятимемо |
2 особа | вимишлятимеш | вимишлятимете |
3 особа | вимишлятиме | вимишлятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вимишляв | вимишляли |
Жіночий рід | вимишляла | |
Середній рід | вимишляло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вимишляймо | |
2 особа | вимишляй | вимишляйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вимишляючи | |
Минулий час | вимишлявши |