вимочений
ВИМОЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до вимочити. Довгі без кінця мережі моталися на легкому вітрі, неначе жмути чорних шнурків, вимочених в смолі (Н.-Лев., II, 1954, 221); Вимочені гриби вкладають шапками вниз у бочки або скляні банки (Укр. страви, 1957, 428); * У порівн. Бліде, ніби вимочене за місяць, небо очистилось від хмар (Коз., Сальвія, 1956, 196).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вимочений | вимочена | вимочене | вимочені |
Родовий | вимоченого | вимоченої | вимоченого | вимочених |
Давальний | вимоченому | вимоченій | вимоченому | вимоченим |
Знахідний | вимочений, вимоченого | вимочену | вимочене | вимочені, вимочених |
Орудний | вимоченим | вимоченою | вимоченим | вимоченими |
Місцевий | на/у вимоченому, вимоченім | на/у вимоченій | на/у вимоченому, вимоченім | на/у вимочених |