вимін
ВИМІН, у, ч., ВИМІНА, и, ж. Дія за знач. виміняти і вимінювати. Сашко приставав тільки на вимін: за турмана "Малятко" - горличку "Бистру" (Смолич, Світанок.., 1956, 13); Рівночасно проводив Добриня з Путятою виміну кун, соболів, білок та всяке майно княжої скарбниці на срібло (Оп., Іду.., 1958, 263).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вимін | виміни |
Родовий | виміну | вимінів |
Давальний | вимінові, виміну | вимінам |
Знахідний | вимін | виміни |
Орудний | виміном | вимінами |
Місцевий | на/у виміні | на/у вимінах |
Кличний | виміне | виміни |
виміна
ВИМІНА див. вимін.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | виміна | виміни |
Родовий | виміни | вимін |
Давальний | виміні | вимінам |
Знахідний | виміну | виміни |
Орудний | виміною | вимінами |
Місцевий | на/у виміні | на/у вимінах |
Кличний | виміно | виміни |