вимітання
ВИМІТАННЯ, я, с. Дія за знач. вимітати. Мар'я з панею турбувалися біля печі, а вона [Христя] - прибиранням та вимітанням горниць себе заклопотала (Мирний, III, 1954, 223).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вимітання | вимітання |
Родовий | вимітання | вимітань |
Давальний | вимітанню | вимітанням |
Знахідний | вимітання | вимітання |
Орудний | вимітанням | вимітаннями |
Місцевий | на/у вимітанні | на/у вимітаннях |
Кличний | вимітання | вимітання |