винишпорити
ВИНИШПОРИТИ, рю, риш, док., перех., розм. 1. Старанно обшукати все довкола. Винишпорили всі закутки - нема [самогону]. Оглянули подвір'я (Шиян, Баланда, 1957, 36).
2. Старанно шукаючи, знайти. - Це не дядина, а нишпорка! Винишпорила-таки тебе (Н.-Лев., IV, 1956, 238); Від Петрикових чорних циганських оченят не сховається жодний гриб. Поки я одного знайду, якогось невдаху, він десять винишпорить (Збан., Малин. дзвін, 1958, 193).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | винишпорю | винишпоримо |
2 особа | винишпориш | винишпорите |
3 особа | винишпорить | винишпорять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | винишпорив | винишпорили |
Жіночий рід | винишпорила | |
Середній рід | винишпорило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | винишпормо | |
2 особа | винишпор | винишпорте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | винишпоривши |