винищений
ВИНИЩЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до винищити. Звідти ж [з Америки] завезли в Асканію останніх на землі велетнів-бізонів, майже цілком винищених за півстоліття на американському континенті (Гончар, Таврія.., 1957, 142).
2. прикм., рідко. Жалюгідний. Його винищений і заляканий вид, із виразом затятості та обмеження, навіть кривився (Коцюб., II, 1955, 139).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | винищений | винищена | винищене | винищені |
Родовий | винищеного | винищеної | винищеного | винищених |
Давальний | винищеному | винищеній | винищеному | винищеним |
Знахідний | винищений, винищеного | винищену | винищене | винищені, винищених |
Орудний | винищеним | винищеною | винищеним | винищеними |
Місцевий | на/у винищеному, винищенім | на/у винищеній | на/у винищеному, винищенім | на/у винищених |