винокурний
ВИНОКУРНИЙ, а, е. Стос. до винокуріння. Поміщики займали пануюче становище також у винокурній промисловості (Іст. УРСР, І, 1953, 393); // Признач. для винокуріння. Цукрові та винокурні заводи, великі маєтки.. знищуються селянами та солдатами (Головко, II, 1957, 482).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | винокурний | винокурна | винокурне | винокурні |
Родовий | винокурного | винокурної | винокурного | винокурних |
Давальний | винокурному | винокурній | винокурному | винокурним |
Знахідний | винокурний, винокурного | винокурну | винокурне | винокурні, винокурних |
Орудний | винокурним | винокурною | винокурним | винокурними |
Місцевий | на/у винокурному, винокурнім | на/у винокурній | на/у винокурному, винокурнім | на/у винокурних |