випростаний
ВИПРОСТАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до випростати. Вона тримала руки, випростані перед собою (Смолич, Ми разом.., 1950, 15); Вершник під'їхав. Ноги були випростані із стремен (Панч, О. Пархом., 1939, 89).
2. прикм. Рівний, прямий. Постать її була випростана (горбитись вона не звикла ) (Л. Укр., III, 1952, 516); Сам Мануйло виступав з гирлигою поперед овець, стрункий, випростаний (Гончар, Таврія.., 1957, 130).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | випростаний | випростана | випростане | випростані |
Родовий | випростаного | випростаної | випростаного | випростаних |
Давальний | випростаному | випростаній | випростаному | випростаним |
Знахідний | випростаний, випростаного | випростану | випростане | випростані, випростаних |
Орудний | випростаним | випростаною | випростаним | випростаними |
Місцевий | на/у випростаному, випростанім | на/у випростаній | на/у випростаному, випростанім | на/у випростаних |