вирячений
ВИРЯЧЕНИЙ, а, е, розм. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до вирячити. Я тільки бачив вирячені на мене з подиву очі хлоп'ят, їхні витягнуті обличчя й розкриті роти (Сміл., Сашко, 1957, 146).
2. прикм. Дуже випуклий (про очі). Зелена жаба, притаївшись у рясці біля берега, втупила вирячені очі в людину, яка жадібними ковтками пила воду (Донч, III, 1956, 182).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вирячений | вирячена | вирячене | вирячені |
Родовий | виряченого | виряченої | виряченого | вирячених |
Давальний | виряченому | виряченій | виряченому | виряченим |
Знахідний | вирячений, виряченого | вирячену | вирячене | вирячені, вирячених |
Орудний | виряченим | виряченою | виряченим | виряченими |
Місцевий | на/у виряченому, виряченім | на/у виряченій | на/у виряченому, виряченім | на/у вирячених |