вирячувати
ВИРЯЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИРЯЧИТИ, чу, чиш, док., перех., розм. Широко розкривати очі від здивування, люті і т. ін. Він [сурмач] усе грав та грав, надимаючи щоки.. та вирячивши очі так, що, здавалось, вони ось-ось вискочать з лоба (Коцюб., І, 1955, 232) Петро Губа аж очі вирячив від здивування (Шиян, Гроза.., 1956, 704); // на кого - що. Широко розкривши очі, дивитися на кого-, що-небудь. Вона випросталась на ввесь свій зріст і вирячила на діда свої здивовані чорні очі (Н.-Лев., IV, 1956, 220); Лук'ян навіть не крикнув. Він тільки вирячив на солдатку очі, в яких застигло надзвичайне здивування і тваринний переляк (Шиян, Гроза.., 1956, 186).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вирячую | вирячуємо |
2 особа | вирячуєш | вирячуєте |
3 особа | вирячує | вирячують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вирячуватиму | вирячуватимемо |
2 особа | вирячуватимеш | вирячуватимете |
3 особа | вирячуватиме | вирячуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вирячував | вирячували |
Жіночий рід | вирячувала | |
Середній рід | вирячувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вирячуймо | |
2 особа | вирячуй | вирячуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вирячуючи | |
Минулий час | вирячувавши |