вирій
ВИРІЙ, ію, ч. Теплі, південні краї, куди відлітають на зиму перелітні птахи. Здалека під небом, В вирій летючи, Голосно курличуть журавлів ключі (Щог., Поезії, 1958, 173); Обличчя України змінювалося з кожним днем, і дикі гуси, повертаючись на весну з вирію, уже не впізнавали старих місць (Панч, В дорозі, 1959, 267).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вирій | вирії |
Родовий | вирію | виріїв |
Давальний | вирієві, вирію | виріям |
Знахідний | вирій | вирії |
Орудний | вирієм | виріями |
Місцевий | на/у вирії | на/у виріях |
Кличний | вирію | вирії |