вирішення
ВИРІШЕННЯ, я, с. 1. тільки одн. Дія за знач. вирішити. - До речі, я ставлю на вирішення й ще одну ухвалу: запропонувати товаришеві Мухтарову припинити відпустку й стати до обов'язків начальника будівництва (Ле, Міжгір'я, 1953, 49); Павло гуляв цілий день. Пішов і другого дня. Але яке вже то було гуляння, коли він ждав вирішення своєї долі (Кучер, Голод, 1961, 385).
2. Висновок, прийняте рішення. Василь був щасливий. Батькове вирішення вступити в колгосп окрилило його (Довж., I, 1958, 72); Рубін стояв знеможений, .. з виразом на обличчі горя і якогось остаточного вирішення (Сенч., На Бат. горі, 1960, 25).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вирішення | вирішення |
Родовий | вирішення | вирішень |
Давальний | вирішенню | вирішенням |
Знахідний | вирішення | вирішення |
Орудний | вирішенням | вирішеннями |
Місцевий | на/у вирішенні | на/у вирішеннях |
Кличний | вирішення | вирішення |