витрудити
ВИТРУДИТИ, джу, диш, док., перех., діал. Натрудити. Витрудив Грицько руки ту весну й те літо (Мирний, II, 1954, 79).
@ Гору (гори) труда витрудити - дуже багато попрацювати. І попоробив же ж я, якби ти знав.. Не менш, як оту гору труда витрудив... (Вишня, І, 1956, 33); Не боявся в житті найтяжчої роботи - гори труда витрудив, гори солі із Сиваша на собі виносив (Гончар, Таврія.., 1957, 639).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | витруджу | витрудимо |
2 особа | витрудиш | витрудите |
3 особа | витрудить | витрудять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | витрудив | витрудили |
Жіночий рід | витрудила | |
Середній рід | витрудило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | витрудімо | |
2 особа | витруди | витрудіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | витрудивши |