витупати
ВИТУПАТИ, аю, аєш, док., розм. 1. перех. Те саме, що витоптати. Ой, хто ж цюю стежечку витупав, до тебе ходячи? (Сл. Гр.).
2. неперех. Ходити, тупати певний час. Цілий день витупала, пораючись (Сл. Гр.).
3. перех. Тупаючи, обтрусити, обчистити (валянки і т. ін.). Витупав [Гопченко] у сінцях ноги, зайшов до хати і з погордою кинув Любці до ніг зайця (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 166).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | витупаю | витупаємо |
2 особа | витупаєш | витупаєте |
3 особа | витупає | витупають |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | витупав | витупали |
Жіночий рід | витупала | |
Середній рід | витупало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | витупаймо | |
2 особа | витупай | витупайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | витупавши |