вихователь
ВИХОВАТЕЛЬ, я, ч. Людина, яка виховує, навчає дітей і молодь, прищеплює їм навики і правила поведінки, певні погляди. [Мотря:] Це миргородський полковник, вихователь гетьманича Юрася (Дмит., Навіки разом, 1950, 18); // Педагог, який стежить у певному закладі за поведінкою дітей і відповідно її спрямовує. Вихователь за столом роздає посвідчення, прикладає до їх печатку (Вас., III, 1960, 309); Праця всього колективу вихователів, учителів і адміністрації [дитячого] будинку спрямована лише на виховання, навчання і обслуговування дітей, у яких війна відняла батьків (Панч, В дорозі, 1959, 271); // Той, хто спрямовує силу свого впливу на виховання класу, суспільства і т. ін. в певному напрямі. Ленін був найкращим другом молоді, батьком і вихователем молодих робітників і селян (Біогр. Леніна, 1955, 225); Партія - єдино правильний вихователь, що застосовує до своїх дітей батьківську лагідність і одночасно залізні вимоги залізної дисципліни (Тич., III, 1957, 278).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вихователь | вихователі |
Родовий | вихователя | вихователів |
Давальний | вихователеві, вихователю | вихователям |
Знахідний | вихователя | вихователів |
Орудний | вихователем | вихователями |
Місцевий | на/у вихователі | на/у вихователях |
Кличний | вихователю | вихователі |