виходжати
ВИХОДЖАТИ і рідко ВИХОЖАТИ, аю, аєш, недок., поет. Іти звідки-небудь або кудись; виходити. Скоро стала козачка козацький голос зачувати, Та вона не стала проти нього дверми виходжати, Стала, мов сивою голубкою, в вікно вилітати (Укр.. думи.., 1955, 21); Тойді [тоді] на ганок вихожає І до громади промовляє Петрусь. І каже: - Я зробив, Я генерала отруїв (Шевч., II, 1953, 225); Я уранці виходжала, Золотеє жито жала (Рильський, I, 1956, 253); З куреня виходжає знайомий рибалка (Ющ., Люди.., 1959, 113); // Повагом ходити, виступати. Яке безмежжя! Небеса безкраї. Ромашка сяє, ніжна і проста. У тім степу людина виходжає, Над урожай безмежно вироста (Мал., І, 1956, 83).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виходжаю | виходжаємо |
2 особа | виходжаєш | виходжаєте |
3 особа | виходжає | виходжають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виходжатиму | виходжатимемо |
2 особа | виходжатимеш | виходжатимете |
3 особа | виходжатиме | виходжатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | виходжав | виходжали |
Жіночий рід | виходжала | |
Середній рід | виходжало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виходжаймо | |
2 особа | виходжай | виходжайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | виходжаючи | |
Минулий час | виходжавши |