вкорінюватися
ВКОРІНЮВАТИСЯ (УКОРІНЮВАТИСЯ), юється і ВКОРІНЯТИСЯ (УКОРІНЯТИСЯ), яється, недок., ВКОРЕНИТИСЯ (УКОРЕНИТИСЯ), иться, док. 1. Вростати корінням у грунт (про рослини). Суниці, посаджені восени, до морозів добре вкорінюються (Сад. і ягідн., 1957, 248); Нижні пагони, [тиса], доторкаючись грунту, можуть укорінюватись (Лісівн. і полезах. лісорозв., 1956, 62); Сень сповіщає, що в бригаді Теклі - рунистий хліб, вкорінився добре (Горд., І, 1959, 359).
2. перен. Міцно встановлюватися, запроваджуватися, узвичаюватися. В творчості, в світогляді Шевченка все сильніше й сильніше вкорінювалась думка про соціальні причини людських страждань (Рильський, Поезія Т. Шевченка, 1961, 54); Усе нове, прогресивне, що укорінюється в колгоспі, має на собі печать турботи і праці молодого агронома (Ком. Укр., 4, 1965, 66); // Зміцнюватися. І ось, коли рішення визріло і вкорінилось, коли відлетіли останні сумніви, старий іншими очима, очима прощання почав бачити перед собою прожите (Стельмах, Хліб.., 1959, 434).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вкорінююся | вкорінюємося |
2 особа | вкорінюєшся | вкорінюєтеся |
3 особа | вкорінюється | вкорінюються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вкорінюватимуся | вкорінюватимемося |
2 особа | вкорінюватимешся | вкорінюватиметеся |
3 особа | вкорінюватиметься | вкорінюватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вкорінювався | вкорінювалися |
Жіночий рід | вкорінювалася | |
Середній рід | вкорінювалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вкорінюймося | |
2 особа | вкорінюйся | вкорінюйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вкорінюючись | |
Минулий час | вкорінювавшись |