вкочувати
ВКОЧУВАТИ 1 (УКОЧУВАТИ), ую, уєш, недок., ВКОТИТИ (УКОТИТИ), вкочу, вкотиш, док., перех. 1. Котячи, просувати в середину, у межі чого-небудь. Гармаші з гуркотом вкочували на руках артилерію в підвали, на подвір'я, за кожну будівлю (Гончар, І, 1954, 216); В хату.. вкотили барильце (Смолич, Мир.., 1958, 58).
2. розм. Те саме, що в'їжджати1; заїжджати. - Купіть [екіпаж] в мене!.. Перепряжете свої коні, сядете.. та вкотите в свій двір, мов якийсь князь (Н.-Лев., III, 1956, 167); Коли Гарецький вкотив на подвір'я Огієвських, Таїсія Федорівна.. не впізнала, хто завітав до них (Кочура, Зол. грамота, 1960, 464); * Образно. Обідньої вже доби сама пані вкотила, як на колесах; пухла, така, ніби на дріжджах зійшла (Вовчок, І, 1955, 75).
ВКОЧУВАТИ2 див. укочувати 1.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вкочую | вкочуємо |
2 особа | вкочуєш | вкочуєте |
3 особа | вкочує | вкочують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вкочуватиму | вкочуватимемо |
2 особа | вкочуватимеш | вкочуватимете |
3 особа | вкочуватиме | вкочуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вкочував | вкочували |
Жіночий рід | вкочувала | |
Середній рід | вкочувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вкочуймо | |
2 особа | вкочуй | вкочуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вкочуючи | |
Минулий час | вкочувавши |