влазити
ВЛАЗИТИ (УЛАЗИТИ), влажу, влазиш і ВЛІЗАТИ (УЛІЗАТИ), аю, аєш, недок., ВЛІЗТИ (УЛІЗТИ), зу, зеш, док. 1. Протискуватися, проникати в середину чого-небудь. - Дивись, он яка вовча берлога! - скрикнув Івась, улазячи в оброслу вишнями лисинку (Мирний, IV, 1955, 96); В дупло руку - не іде, Голови не впхаю, Сюди-туди край дупла, Та й сам улізаю (Рудан., Переслів'я, 1958, 6); Двері від комірки були низькі й тісні, Мошко мусив схилятися, щоби влізти досередини. За ним уліз і я (Фр., II, 1950, 347); Марченко, весело усміхаючись, вліз у кабіну (Собко, Зор. крила, 1950, 18); // Входити, вступати, занурюватись у щось рідке або сипуче. Купатися вп'ятьох хлопчача йшла навала. Босоніж влазила в угільну жирну твань (Бажан, Вибр., 1940, 61); [Семен:] Ге, я ще змалку здорово плаваю.., як улізу в ставок та плаваю аж до полудня (Кроп., III, 1959, 89); // розм. Одягатися в що-небудь. - Але якби довелось потім після сукні знов улазити в спідницю, - як би то воно здавалося? (Н.-Лев., І, 1956, 192); Жив-був пан, Багатій-пузач, Ні в один жупан Не влазив, хоч плач! (Нех., Казки.., 1958, 75).
2. розм. Забиратися, проникати куди-небудь таємно. А другому неборакові на бездоллі.. улізе злодій і останню сорочку витягне (Стор., І, 1957, 61); // перев. док., перен. Хитрощами влаштуватися де-небудь, зайняти посаду і т. ін. У Василя всі були в руках - сам предводитель ... аж поки він не вліз у предводителі... Уліз, та й ну свою панську пиху показувати (Мирний, II, 1954, 147).
3. розм. Входити, заходити куди-небудь самовільно, без запрошення, без дозволу. Хто його кликав? Сам вліз, як скрізь і завжди (Коцюб., II, 1955, 141); - [Руфін:] Я повартую коло хвіртки, щоб знову хто непроханий не вліз (Л. Укр., II, 1951, 410); // перен. Самовільно втручатися, вникати в щось. Насліпо в ваші інтереси влазити не думаю (Фр., IX, 1952, 158).
4. розм. Вміщатися в чому-небудь, входити в що-небудь. Видимо-невидимо накупив ласощів... Забира у полу - не влізе, позапихував за пазуху (Кв.-Осн., II, 1956, 477); Підкріпились, підвеселились ми з дідом із того високого горлатого джбану; а в його влізе мало сказати, що з відро (Барв., Опов.., 1902, 180); - Навіщо ти взув два чоботи? Ти і в один увесь уліз би (Багмут, Опов., 1959, 5).
@ Влазити (влізти) в борги - робити багато боргів. - Так, говориш, грошей позичити? Десь на хату? - На хату. - Доводиться в борги влазити? - Таки доводиться (Стельмах, І, 1962, 309); Влазити (влізти) в довір'я - див. довір'я; Влазити (влізти) в душу кому:
а) те саме, що Влазити (влізти) в довір'я; домагатися прихильності. Він умів підступити до кожного ректора, вмів улізти в його душу, прислужиться, притакуючи кожному його слову (Н.-Лев., 1, 1956, 376); б) втручатися в чиє-небудь інтимне життя. Батуллі - не Саїд. Цей "турок" у душу влазить, намагається її зогріти (Ле, Міжгір'я, 1953, 501); Влазити (влізти) в чию шкуру (шкіру) - перевтілюватися в кого-небудь. Мені випадало бути шпигуном. Правду кажучи, - малоприємна річ. Але діло - є діло. Треба було влазити і в таку шкуру (Ю. Янов., І, 1958, 236); Скільки влізе - скільки завгодно. - Якщо не схочуть вас слухати, то бийте, скільки влізе (Фр., VI, 1951, 176).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | влажу | влазимо |
2 особа | влазиш | влазите |
3 особа | влазить | влазять |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | влазитиму | влазитимемо |
2 особа | влазитимеш | влазитимете |
3 особа | влазитиме | влазитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | влазив | влазили |
Жіночий рід | влазила | |
Середній рід | влазило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | влазьмо | |
2 особа | влазь | влазьте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | влазячи | |
Минулий час | влазивши |