власне
ВЛАСНЕ, рідко ВЛАСНО. 1. вставн. сл. Уживається окремо або зі словом кажучи для уточнення чого-небудь; по суті. Ні, се, власне, не було хвалою, але се більше варто було, ніж звичайне величання матірок своїми дочками (Л. Укр., III, 1952, 668); Власне кажучи, по всіх п'єсах дядя Ваня грав самого себе (Ю. Янов., І, 1958, 499).
2. част. Уживається для того, щоб підкреслити, виділити роль кого-небудь або значення чогось; саме, якраз. Сонце власне запало за сам вершок Чорної гори і червоним світлом обляло ..широкий край небозводу (Фр., VIII, 1952, 122); Зазначу тільки свою радість, що власне Ви [Б. Грінченко] взяли цю справу в свої руки (Коцюб., III, 1956, 120); // У власному розумінні цього слова. Відгомін шевченківської творчості у російській культурі вийшов за межі власне літературні, виявляючись і в сфері музики, театру, образотворчого мистецтва (Рад. літ-во, 2, 1964, 82).
власний
ВЛАСНИЙ, а, е. 1. Належний кому-, чому-небудь за правом власності. - Велике діло, паничу, власна хата, - казав він, походжаючи по світлиці (Стор., II, 1957, 275); І мчить у "Москвичі", У власному, шахтар (Бойко, Про 17 літ, 1958, 17).
2. Свій, особистий. Зненацька кинулась їй в очі її власна постать, відбита в свічаді (Л. Укр., III, 1952, 540); Розкажу я вам, братця, про випадок з власної практики (Вишня, І, 1956, 236).
Власною рукою (писати, підписатися і т. ін. ) - власноручно писати, підписатися тощо. Побачив [суддя] той лист.. Та чирк! і підписав ".рукою власною" (Кв.-Осн., II, 1956, 179); На власні вуха чути - чути самому, своїми вухами. [Теофіл:] Він казав про мене Крусті, що я вернувся з Галлії, те чув я на власні вуха (Л. Укр., II, 1951, 437); На власні очі бачити (побачити) - бачити самому, своїми очима. Із морських тварин, що я їх бачив на власні очі, зазначу таких-то: дельфін, султанка, камбала (Вишня, І, 1956, 175); Не вірити своїм (власним) вухам див. вірити; Не вірити своїм (власним) очам див. вірити; У власні руки давати (дати, вручати і т. ін. ) кому що - давати, вручати комусь що-небудь безпосередньо. Уклінно прохаю віддати його [вірш] у власні руки Марії Костянтинівні на спомин (Мирний, V, 1955, 422).
@ На [своїх] власних, ірон. - пішки. Починали боліти ноги. Власне, це вперше в житті Юра робив таку довгу прогулянку на своїх власних (Смолич, II, 1958, 11).
3. Буквальний, справжній. Політична влада у власному розумінні слова - це організоване насильство одного класу для придушення іншого (Комун. маніф., 1947, 35).
4. спец. Властивий тільки кому-, чому-небудь; узятий безвідносно до чогось іншого. Бачимо ми раз у раз, як, додолу спадаючи, речі, Маючи власну вагу, можуть рухатись тільки-но просто (Зеров, Вибр., 1966, 165); Власні коливання тіла; Власна вартість.
@ Власне ім'я- слово або словосполучення, що є окремою назвою кого-, чого-небудь, напр.: Микола, Київ.
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | власний | власна | власне | власні |
Родовий | власного | власної | власного | власних |
Давальний | власному | власній | власному | власним |
Знахідний | власний, власного | власну | власне | власні, власних |
Орудний | власним | власною | власним | власними |
Місцевий | на/у власному, власнім | на/у власній | на/у власному, власнім | на/у власних |