власник
ВЛАСНИК, а, ч. 1. чого і без додатка. Господар якихось речей, майна і т. ін. на правах приватного або суспільного володіння. Я більшу частину дня пролежав, думаючи про те, як то сьогодні в нашій окрузі відбудуться вибори від земельних власників (Мирний, IV, 1955, 349); Власники душ.. найбільш боялись того неспокійного, вільнолюбного духу народного (Коцюб., І, 1955, 335); Власниками засобів виробництва, господарями всіх багатств, що виробляються при соціалізмі, є самі трудящі (Ком. Укр., 1, 1962, 24); // Особа, якій властиве щось. Власник грубого голосу пішов на подвір'я, вимахуючи мітлою (Фр., VI, 1951, 160).
2. Людина, яка прагне сама цілком володіти чим-небудь, не ділячись з іншими. Під виглядом рівності людської особи взагалі буржуазна демократія проголошує формальну або юридичну рівність власника і пролетаря.. (Ленін, 31, 1951, 119); Кінчається старого віку гніт. Раб кинув виклик власнику і богу (Дор., Тобі, народе.., 1959, 84).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | власник | власники |
Родовий | власника | власників |
Давальний | власникові, власнику | власникам |
Знахідний | власника | власників |
Орудний | власником | власниками |
Місцевий | на/у власнику, власникові | на/у власниках |
Кличний | власнику | власники |