влучний
ВЛУЧНИЙ, а, е. 1. Який точно попадає в ціль, точно спрямований у ціль. Вистріл був влучний (Фр., VI, 1951, 483); Молодий сосняк, стогнучи, валився під влучними ударами сокири (Донч., II, 1956, 8).
2. перен. Який точно, чітко розкриває, відбиває суть чого-небудь. Зауваження майстра були хоча й суворі, але влучні (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 63); Жарт любив [батько], точене, влучне слово (Довж., II, 1959, 27).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | влучний | влучна | влучне | влучні |
Родовий | влучного | влучної | влучного | влучних |
Давальний | влучному | влучній | влучному | влучним |
Знахідний | влучний, влучного | влучну | влучне | влучні, влучних |
Орудний | влучним | влучною | влучним | влучними |
Місцевий | на/у влучному, влучнім | на/у влучній | на/у влучному, влучнім | на/у влучних |