возовиця
ВОЗОВИЦЯ, і, ж. 1. Вивезення хліба з поля після жнив, а також період, коли це робиться. Тільки ж під кінець серпня жнива минули і возовиця кінчилась (Свидн., Люборацькі, 1955, 38); Був час возовиці, і в повітрі пахло пилом та снопами (Трубл., III, 1956, 186).
2. чого. Те саме, що возіння. Третього дня вся бригада вже закінчувала снігозатримування і возовицю криги (Кучер, Вогник, 1952, 60); Товпилися колгоспники, призначені нарядником на возовицю сіна (Шол., Підн. цілина, перекл. за ред. Хуторяна, 1940, 169).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | возовиця | возовиці |
Родовий | возовиці | возовиць |
Давальний | возовиці | возовицям |
Знахідний | возовицю | возовиці |
Орудний | возовицею | возовицями |
Місцевий | на/у возовиці | на/у возовицях |
Кличний | возовице | возовиці |