войовничість
ВОЙОВНИЧІСТЬ, чості, ж. Властивість за знач. войовничий. Вони [кочовики-скотарі], як розповідають греки, відзначалися великою войовничістю й хоробрістю (Іст. СРСР, І, 1956, 13); Але войовничість Насті одразу збили жінки бідняків (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 137).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | войовничість | войовничості |
Родовий | войовничості, войовничости | войовничостей |
Давальний | войовничості | войовничостям |
Знахідний | войовничість | войовничості |
Орудний | войовничістю | войовничостями |
Місцевий | на/у войовничості | на/у войовничостях |
Кличний | войовничосте | войовничості |