володілець
ВОЛОДІЛЕЦЬ, льця, ч., рідко. Те саме, що власник 1; володар (у 1 знач.), господар. І мала [скрипка] собі володільців багато, Аж поки той час не настав, Що взяв її юнак у руки (Щог., Поезії, 1958, 345); // Той, хто має що-небудь у своєму розпорядженні. Усе мистецтво політика в тому й полягає, щоб знайти і міцно-міцно вчепитися за таку саме ланочку, .. яка найбільше гарантує володільцеві ланочки володіння всім ланцюгом (Ленін, 5, 1948, 452).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | володілець | володільці |
Родовий | володільця | володільців |
Давальний | володільцеві, володільцю | володільцям |
Знахідний | володільця | володільців |
Орудний | володільцем | володільцями |
Місцевий | на/у володільці, володільцеві | на/у володільцях |
Кличний | володільцю | володільці |