воложити
ВОЛОЖИТИ, жу, жиш, недок., перех. 1. Те саме, що зволожувати. Сушило землю сонце, і дощі воложили її (Рибак, Помилка.., 1940, 237); Я хотів би вітром бути, Вітром бути наддніпрянським, Щоб воложити вам лиця, Щоб пісні вам навівати В день великого труда (Рильський, Весн. пісня, 1952, 100).
2. діал. Бити. Доти їх [панів] воложив [києм], аж поки... (Сл. Гр.).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | воложу | воложимо |
2 особа | воложиш | воложите |
3 особа | воложить | воложать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | воложитиму | воложитимемо |
2 особа | воложитимеш | воложитимете |
3 особа | воложитиме | воложитимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | воложив | воложили |
Жіночий рід | воложила | |
Середній рід | воложило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | воложмо | |
2 особа | волож | воложте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | воложачи | |
Минулий час | воложивши |