волокита
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | волокита | волокити |
Родовий | волокити | волокит |
Давальний | волокиті | волокитам |
Знахідний | волокиту | волокити |
Орудний | волокитою | волокитами |
Місцевий | на/у волокиті | на/у волокитах |
Кличний | волокито | волокити |
тяганина
ТЯГАНИНА, и, ж . 1. Повільне виконання справи, супроводжуване зайвими формальностями; зволікання. - В нас без усякої тяганини нарізку вихлопотали [виклопотали]. Уже й землеміри приїхали, плани складають (Головко, II, 1957, 32); Комуністична партія викорінює такі негативні явища в роботі радянського і господарського апарату, як бюрократизм, тяганину, кар'єризм (Ком. Укр., 5, 1966, 22).
2. Справа, суперечка, яка виникає при зіткненні чиїх-небудь інтересів, завдає багато клопоту і розтягується на довгий час. Балабуха стояв ні в сих ні в тих. Він не сподівався такої притичини, щоб йому довелось мати тяганину з громадою (Н.-Лев., III, 1956, 62); [Андрій:] Ніколи ми не сварилися я тобою і ніякої тяганини промеж нас не було (Кроп., III, 1959, 142); // заст. Про судову справу. Поїхав Василь до секретаря Чижика, повіз три мішки пшениці й десять рублів грошей. Завів тяганину (Мирний, І, 1949, 218); Не вигоріло діло раз, то, навряд, щоб вигоріло вдруге після стількох років тяганини по судах (Стельмах, І, 1962, 303).
3. Шум, безладний рух, метушня і т. ін. В далекій прихожій почувсь шумта тяганина роздягання (Н.-Лев., І, 1956, 622).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | тяганина | тяганини |
Родовий | тяганини | тяганин |
Давальний | тяганині | тяганинам |
Знахідний | тяганину | тяганини |
Орудний | тяганиною | тяганинами |
Місцевий | на/у тяганині | на/у тяганинах |
Кличний | тяганино | тяганини |