ворина
ВОРИНА, и, ж . 1. Зрубаний тонкий довгий стовбур дерева, який використовують для огорожі; жердина. Ми взяли ворину таку, як у руку завтовшки, та довгу, та рівну (Сл. Гр.).
2. рідко. Загорожа з таких жердин. З дитячою безпосередністю Мелашка підбігла до ворини, немов аж завмерла, провівши палким поглядом вершника (Ле, Наливайко, 1957, 41).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ворина | ворини |
Родовий | ворини | ворин |
Давальний | ворині | воринам |
Знахідний | ворину | ворини |
Орудний | вориною | воринами |
Місцевий | на/у ворині | на/у воринах |
Кличний | ворино | ворини |