вороний
ВОРОНИЙ, а, е. Чорний із синюватим полиском (про масть коня). Ведуть коня вороного, Розбиті копита... А на йому сіделечко Хустиною вкрите (Шевч., II, 953, 43); // у знач. ім. вороний, ного, ч. Кінь чорної масті. Копитами вдарте, вороні, - У степу ми з вами не одні (Воронько, Три покоління, 1950, 128).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вороний | ворона | вороне | вороні |
Родовий | вороного | вороної | вороного | вороних |
Давальний | вороному | вороній | вороному | вороним |
Знахідний | вороний, вороного | ворону | вороне | вороні, вороних |
Орудний | вороним | вороною | вороним | вороними |
Місцевий | на/у вороному, воронім | на/у вороній | на/у вороному, воронім | на/у вороних |