впень
ВПЕНЬ (УПЕНЬ), присл. Геть усе, геть усі; цілком, зовсім. Видаться: мої турки-яничари Стали всі впень порубані (Укр.. думи.., 1955, 40); Оце поспінуть полуниці, Насуне миру - повен ліс; Баби, дівки та молодиці - Упень столочать сінокіс (Манж., Тв., 1955, 123); Ми сталлю з гармати, свинцем з карабіна розтрощимо впень ворогів (Бажан, І, 1946, 115).