враз
ВРАЗ (УРАЗ), присл. 1. Раптом, відразу, зненацька. Був день ясний, - і враз зібрались хмари (Сам., І, 1958, 1211; При перших же ударах клавішів постать ураз спинилася (Смолич, І, 1958, 66).
2. Разом, спільно з ким-, чим-небудь. Яка вина моя і тих, Що враз зо мною йдуть і йшли? (Фр., X, 1954, 34); Бажав би з людом сірим злитись, З'єднатись жеребом одним, Ураз радіть, ураз журитись, Докупи навіть вмерти з ним! (Граб., І, 1959, 127).
враза
ВРАЗА1 (УРАЗА), и, ж., заст. Несправедливо заподіяна образа, прикрість. Вона ніколи не зносила врази й зневаги від братів і сестер (Коб., II, 1956, 306); [Рогач:] Та тут, як бачу, опріч сивовусих дідів, тільки блазні? [Глоба:] Боляче дошкуля, хвалю! [Деркач:] Митець на вразу! (Кроп., V, 1959, 166).
ВРАЗА2 див. ураза1.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | враза | врази |
Родовий | врази | враз |
Давальний | вразі | вразам |
Знахідний | вразу | врази |
Орудний | вразою | вразами |
Місцевий | на/у вразі | на/у вразах |
Кличний | вразо | врази |