врубівка
ВРУБІВКА, и, ж., гірн., розм. Врубова машина. Уже встигла доповісти, скільки чудових механізмів одержали й одержують шахти, вугільних стругів, гірничих комбайнів, врубівок та іншого добра (Ю. Янов., II, 1954, 133); Доки ви своїм обушком тяп-ляп, - я своєю врубівкою тонну та тонну (Вишня, І, 1956, 257).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | врубівка | врубівки |
Родовий | врубівки | врубівок |
Давальний | врубівці | врубівкам |
Знахідний | врубівку | врубівки |
Орудний | врубівкою | врубівками |
Місцевий | на/у врубівці | на/у врубівках |
Кличний | врубівко | врубівки |