вулик
ВУЛИК, а, ч. Спеціально зроблена дерев'яна скринька або видовбана колода для тримання бджіл. Полазила [бджола], підняла крильця і, крутячись, важко пролетіла до свого вулика (Мирний, І, 1954, 177); На хатки в мініатюрі були схожі ці рамкові вулики, в кожному з яких жила бджолина сім'я (Гончар, Людина.., 1960, 294); // Про сім'ю бджіл, яка живе в такій скриньці або колоді. * Образно. Обернувся в вулик табір... Крики, - ржання, - метушня... Кожний бравсь за спис, за зброю (Олесь, Вибр., 1958, 351); * У порівн. Весь майдан гудів, мов потривожений вулик (Шиян, Гроза.., 1956, 271).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вулик | вулики |
Родовий | вулика | вуликів |
Давальний | вуликові, вулику | вуликам |
Знахідний | вулик | вулики |
Орудний | вуликом | вуликами |
Місцевий | на/у вулику | на/у вуликах |
Кличний | вулику | вулики |