вусач
ВУСАЧ1, а, ч., рідко. Те саме, що вусань. А коли кухоль по черзі обійшов усіх, залишив свою мовчазність і сивий, суворий вусач (Баш, На землі.., 1957, 9); Молодь танцювала.. А згодом уже хтось із вусачів та бородачів з силою вдаряв шапкою і ставав у коло (Збан., Доля, 1961, 22).
ВУСАЧ2, а, ч. Жук з виду вусачевих. За рік соняшниковий вусач дав одне покоління (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956. 211).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вусач | вусачі |
Родовий | вусача | вусачів |
Давальний | вусачеві, вусачу | вусачам |
Знахідний | вусача | вусачів |
Орудний | вусачем | вусачами |
Місцевий | на/у вусачі, вусачу, вусачеві | на/у вусачах |
Кличний | вусачу | вусачі |