відвалений
ВІДВАЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відвалити 1. Панас Кандзюба, важкий і сірий у своїй свиті, як скиба, одвалена плугом, сіяв очима нудьгу питання: куди йти? (Коцюб., II, 1955, 67); Взявши в руки грудочку бетону, відваленого від кубика під час проби на пресі, вона, показуючи його головному, провадила далі: - Бетон хоч куди (Коцюба, Нові береги, 1959, 183).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відвалений | відвалена | відвалене | відвалені |
Родовий | відваленого | відваленої | відваленого | відвалених |
Давальний | відваленому | відваленій | відваленому | відваленим |
Знахідний | відвалений, відваленого | відвалену | відвалене | відвалені, відвалених |
Орудний | відваленим | відваленою | відваленим | відваленими |
Місцевий | на/у відваленому, відваленім | на/у відваленій | на/у відваленому, відваленім | на/у відвалених |