відвойований
ВІДВОЙОВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відвоювати 1, 2. Щасливе життя, відвойоване цими руками, В наші очі погляне негаснучим сяйвом своїм (Забашта, Вибр., 1958, 137); Боротьба ударних бригад за темпи нафтового видобутку на відвойованій у моря новій території.. - ось кістяк мого останнього великого роману "Море відступає" (Донч., VI, 1957, 584); // у знач. прикм. І лежить, наче скарб найсвятіший, Одвойований округ землі (Мал., Звенигора, 1959, 120).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відвойований | відвойована | відвойоване | відвойовані |
Родовий | відвойованого | відвойованої | відвойованого | відвойованих |
Давальний | відвойованому | відвойованій | відвойованому | відвойованим |
Знахідний | відвойований, відвойованого | відвойовану | відвойоване | відвойовані, відвойованих |
Орудний | відвойованим | відвойованою | відвойованим | відвойованими |
Місцевий | на/у відвойованому, відвойованім | на/у відвойованій | на/у відвойованому, відвойованім | на/у відвойованих |