відволожений
ВІДВОЛОЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відволожити. Відволожена річкою деревина неохоче бралася вогнем (Ле, Наливайко, 1957, 395); Сонце заіскрилося на синьому тумані роси, на задуманих нивах, на кожному, досвітом одволоженому колоску (Стельмах, І, 1962, 292); // у знач. прикм. Відволожені добрива доводиться підсушувати на сонці (Хлібороб Укр., 5, 1965, 7).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відволожений | відволожена | відволожене | відволожені |
Родовий | відволоженого | відволоженої | відволоженого | відволожених |
Давальний | відволоженому | відволоженій | відволоженому | відволоженим |
Знахідний | відволожений, відволоженого | відволожену | відволожене | відволожені, відволожених |
Орудний | відволоженим | відволоженою | відволоженим | відволоженими |
Місцевий | на/у відволоженому, відволоженім | на/у відволоженій | на/у відволоженому, відволоженім | на/у відволожених |