відгороджений
ВІДГОРОДЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до відгородити. Коло дому бовваніли височезні осокори, зеленів старий садок, не одгороджений од двору (Н.-Лев., IV, 1956, 307); Дід, відгороджений від Леся столом і пічечкою, ступив крок назад до дверей (Ю. Янов., І, 1954, 116); // безос. присудк. сл. В темній гущавині саду розсипаються тихі, меланхолійні звуки рояля і .. вилітають за сад, що глибоким ровом одгороджено од селянських хат (Вас., І, 1959, 320).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | відгороджений | відгороджена | відгороджене | відгороджені |
Родовий | відгородженого | відгородженої | відгородженого | відгороджених |
Давальний | відгородженому | відгородженій | відгородженому | відгородженим |
Знахідний | відгороджений, відгородженого | відгороджену | відгороджене | відгороджені, відгороджених |
Орудний | відгородженим | відгородженою | відгородженим | відгородженими |
Місцевий | на/у відгородженому, відгородженім | на/у відгородженій | на/у відгородженому, відгородженім | на/у відгороджених |