відгул
ВІДГУЛ1, у, ч., рідко. Те саме, що відгомін 1. - Я чув відгул гармат (Мал., II, 1956, 65); І над одгулами прибою у барвінковій вишині Йдуть хмари темною юрбою (Перв., І, 1958, 246).
ВІДГУЛ2, у, ч., розм. Звільнення від роботи на день або кілька днів як компенсація за понаднормову працю. Приїздять же мало не щодня з Києва ковалівці, коли трапляються їм вільні дні, чи на відгул, а то й просто у відпустку (Кучер, Прощай.., 1957, 187).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відгул | відгули |
Родовий | відгулу | відгулів |
Давальний | відгулові, відгулу | відгулам |
Знахідний | відгул | відгули |
Орудний | відгулом | відгулами |
Місцевий | на/у відгулі | на/у відгулах |
Кличний | відгуле | відгули |