відгулювати
ВІДГУЛЮВАТИ, юю, юєш, недок.. ВІДГУЛЯТИ, яю, яєш, док., перех., розм. 1. тільки док. Провести певний час, не працюючи, відпочиваючи. Відгуляти відпустку; // Погулявши в молоді роки, перестати гуляти. [Палажка:] Гуляй уже ти, молода; а я своє одгуляла (Мирний, V, 1955, 223).
2. тільки док. Провести свято, весілля і т. ін.; відсвяткувати. Святки відгуляли... а дощику ніхто й крапелинки не бачив (Кв.-Осн., II, 1956, 123); - Коли б, Левку, я з тобою пішов до Тетяни - уже давно б твоє весілля відгуляли... (Стельмах, Хліб.., 1959, 62).
3. Використовувати відгул (див. відгул2).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відгулюю | відгулюємо |
2 особа | відгулюєш | відгулюєте |
3 особа | відгулює | відгулюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відгулюватиму | відгулюватимемо |
2 особа | відгулюватимеш | відгулюватимете |
3 особа | відгулюватиме | відгулюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | відгулював | відгулювали |
Жіночий рід | відгулювала | |
Середній рід | відгулювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | відгулюймо | |
2 особа | відгулюй | відгулюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | відгулюючи | |
Минулий час | відгулювавши |