відкидання
ВІДКИДАННЯ, я, с. Дія за знач. відкидати. Для них [сільських парубків] існує специфічна хода перевальцем.., молодецьке закидання голови і відкидання молодецьких кучерів (Моє життя в мист., 1955, 135); Дадаїзм - доведення мистецтва до абсурду, до повного відкидання всяких принципів у змісті і формі, до "нічого" (Еллан, II, 1958, 123).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | відкидання | відкидання |
Родовий | відкидання | відкидань |
Давальний | відкиданню | відкиданням |
Знахідний | відкидання | відкидання |
Орудний | відкиданням | відкиданнями |
Місцевий | на/у відкиданні | на/у відкиданнях |
Кличний | відкидання | відкидання |